Урок "Небесна сфера. Системи небесних координат. Сузір’я. Зоряні величини."

Тема заняття:	Небесна сфера. Системи небесних координат. Сузір’я. Зоряні величини.
Мета заняття:	осмислити наші уявлення про небесну сферу та системи координат космічних тіл;показати зв’язок небесних координат із географічними координатами на Землі;навчити учнів орієнтуватись на поверхні Землі за допомогою небесних світил; навчити учнів користуватися картою зоряного неба та знаходити на небосхилі яскраві зорі.
Тип заняття:	комбіноване заняття.
Методи навчання:	робота з тестовими завданнями, розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація, показ, робота з картою зоряного неба, довідковою літературою.
Наочні посібники:	карти зоряного неба, зоряний глобус, телурій, комп’ютерні програми, презентація.
Література:	Пришляк М.П. Астрономія: Підручник для 11 класу для загально-освітніх навчальних закладів. – Київ: «Академперіодика», 2008.
	Климишин І.А. Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу для загальноосвітніх навчальних закладів. – Київ: Знання України, 2003.

Структура та зміст  заняття

І. Організаційна частина

Перевірка готовності  групи до заняття, відмічання відсутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів, перевірка домашнього завдання.

• Перевірка виконання практичних завдань коментуванням з місця.
• Перевірка засвоєння теоретичного матеріалу методом фронтальної бесіди за запитаннями:

1. Що таке астрономія? Що є основою астрономії?
2. Які практичні питання вона допомагала вирішувати?
3. Які розділи астрономії ви знаєте?
4. Що таке астрологія? Чи являється вона наукою? Чому?
5. Назвіть відомих вам вчених-астрономів та їх внесок у розвиток науки.
6. Які ви знаєте одиниці вимірювання відстаней в астрономії?
7. Що таке астрономічна одиниця? Чому вона дорівнює?
8. Що таке світловий рік? Чому він дорівнює?
9. Яка будова Сонячної системи?

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Проблемне питання: Як визначити розташування свого будинку чи, наприклад, нашого технікуму, відносно сторін світу й небесного меридіану? Які знання для цього необхідні?

V. Повідомлення теми, мети, плану вивчення теми.

План вивчення теми

1. Поняття уявної небесної сфери та її зв’язок зі спостерігачем на Землі.
2. Основні точки й лінії небесної сфери та їхній зв’язок із відповідними точками й лініями на Землі.
3. Екваторіальна система небесних координат та їхній зв’язок із географічними координатами. Карти зоряного неба.
4. Горизонтальна система небесних координат та рухома карта зоряного неба.
5. Визначення моментів сходу, заходу та кульмінації небесних світил за допомогою рухомої карти зоряного неба.
6. Зодіакальні сузір’я та екліптика.
7. Визначення кута нахилу осі обертання Землі до площини екліптики.

VІ. Вивчення нового навчального матеріалу

Небесну сферу можна уявити у вигляді велетенського глобуса (довільного радіуса), схожого на глобус Землі, але розглядається він зсередини. Центр небесної сфери збігається з оком кожного окремого спостерігача. Як і на земному глобусі, на небесній сфері можна намалювати уявні лінії і певні точки, що дає змогу ввести систему небесних координат.

Розрізняють топоцентричні, геоцентричні чи геліоцентричні координати.

На земній сфері існують дві особливі точки — географічні полюси – північний та південний.

Небесний екватор – лінія перерізу площини земного екватора з небесною сферою

Небесний меридіан – лінія перерізу площини земного меридіана з небесною сферою

Прямовисна лінія (лінія виска) перетинається з небесною сферою в двох точках, які називаються зеніт і надир.

Зеніт — це верхня точка перетину прямовисної лінії з небесною сферою, надир — нижня точка

Пряму лінію, що з’єднує точки півдня і півночі, називають полуденною лінією.

Велике коло, що проходить через полюси світу і через світило М, називають колом схилень.

Велике коло, по якому центр диска Сонця здійснює свій видимий річний рух на небесній сфері, називається екліптикою.

Явище проходження світила через небесний меридіан називається кульмінацією.

Сузір’я — це певна ділянка зоряного неба з чітко окресленими межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву.

На початку XX ст. налічувалося 108 сузір’їв. Але на конгресі Міжнародного Астрономічного Союзу 1922 р. їхню кількість було зменшено до 88.

В астрономії використовують особливі одиниці для вимірювання відстаней: астрономічна одиниця (а. о.), яка дорівнює середній відстані Землі від Сонця (149 600 000 км), і парсек(пк), від слів «паралакс» і «секунда» – відстань, з якої середній радіус земної орбіти видно під кутом 1″ (секунда дуги). Часто використовують похідні одиниці: кілопарсек (1 кпк = 1 000 пк) і мегапарсек (1 Мпк = 1 000 000 пк).

Абсолютна зоряна величина — це така зоряна величина, яку б мала зоря, якби перебувала від нас на відстані 10 пк (32,6 св. р.).

VІІ. Узагальнення і систематизація вивченого матеріалу.

Фронтальна бесіда за запитаннями:

1. Що таке небесна сфера?

2. Скільки сузір’їв налічується на небесній сфері і коли уточнено їхні межі?

3. Які позначення прийнято вживати для звичайних і для змінних зір?

4. Що таке видима зоряна величина і хто її увів?

5. Що означає запис «об’єкт М31», «об’єкт NGC224»?

6. Порівняйте взаємне розташування сузір’їв на карті зоряного неба.

VІІІ. Висновки, підбиття підсумків заняття.

Уявна небесна сфера допомагає визначити положення космічних тіл у певній системі координат. На картах зоряного неба використовують екваторіальну систему координат, у якій положення зір визначають за допомогою прямого піднесення та схилення. Небесні світила допомагають також визначити сторони горизонту у випадку, якщо ми заблукали в незнайомій місцевості.

ІХ. Домашнє завдання: П: § 2; № 1-3, 5-10, 12; підготувати усне повідомлення на тему «Міфи і легенди зоряного неба».